Дружківка, Костянтинівка, Слов’янськ, Краматорськ, Семенівка — зараз звільнені території майже оклигали і — зіткнулися з новими викликами.
ДРУЖКІВКА
Дружківка — місто обласного підпорядкування, залізничний вузол, тому пункт — стратегічний. Назва, ймовірно, походить від імені запорізького козака Дружко, який для захисту південних кордонів від татарських набігів й заснував сторожовий пост на березі ріки Торець.
Неподалік від Дружківки руський князь Ігор потрапив у полон до половців. У місті на початку ХХ століття знайшли кам’яних баб з унікальними фалічними ознаками. У 2000-х тут виявили два кургани із похованнями.
Баба та скам’яніле дерево, які зберігаються в Костянтинівці
Коли Катерина ІІ ліквідувала Січ, у Дружківку переселили українців із Сумщини. Вони перенесли із собою мову, побут, звичаї й традиції Слобідської України. Люди розмовляли українською, дотримувалися українських традицій, будували типово українські хатини, носили український одяг, відзначали православні свята, співали народні пісні, любили борщ та галушки.
Унікальними є природні умови в місті. Доказом цьому є державний заповідник “Дружківські скам’янілі дерева”, де виходять на поверхню величезні шматки скам’янілих хвойних дерев, які росли 200-250 мільйонів років тому. Такі скам’янілі ліси зустрічаються тільки в двох місцях земної кулі — в Дружківці і в штаті Арізона в США.
Місцеві активісти кажуть, що за 10-15 років місто змогло б “навернутися” до своїх історичних коренів. Але проводити українізацію радикально їм не вдається. По-перше, на перешкоді стає влада, по-друге — люди ще не готові змінюватися.
Редактор газети “Наша Дружковка”, активіст Євгеній Фіалко намагається повернути вулицям міста їхні історичні імена. Деякі ж — назвати на честь видатних українців, які побували свого часу в Дружківці. Приміром, Олесь Гончар. Але спеціальна комісія при міськраді неодноразово блокувала перейменування вулиць, бо в комісії — не один член КПУ. В результаті, в місті з’являються фруктові чи спортивні назви вулиць.
Процес декомунізації — це зміна комуністичного світогляду на інший. Але люди не знають історії, і зміни сприймають важко. Ще важче достукатися до влади. Адже на виборах мера міста переміг чинний мер Валерій Гнатенко, який підтримував сепаратистів і брав участь у мітингах ДНР. Коли Дружківку звільнили, Гнатенко став “українцем”. І таких пристосуванців, які і досі не покарані за сепаратизм, — вистачає.
Утім, не можна не брати до уваги і певні зрушення. З 36-ти обраних депутатів дві треті склали екс-”регіонали”: “Опоблок” набрав половину місць, “Наш край” — дев’ять. Але відбувся і невеликий прорив — у раду ввійшли опозиційні партії: чотири місця отримала Радикальна партія Олега Ляшка, два — “Батьківщина”, три — БПП.
“П’ята колона” в Дружківці укоренилася досить міцно. Тому ситуація в місті ще досить неоднозначна. Частина мешканців ностальгує за Союзом, частина — за “ДНР”. Утім, значна частина підтримує Україну.